ПРИКМЕТА, ПРИКМІТА, ТИ,
Прикмета, прикміта, ти, ж.
1) Примѣта, знакъ. Поробили в моїх гаях прикмети. К. ЧР. 226. Прикміта козацькая. Грин. III. 592. На прикметі. На примѣтѣ. У гаю дві криниці в єї на прикметі було: у одній сцілюща, а в другій живуща вода. ЗОЮР. II. 55.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 420.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРИКМЕТИТИ, ПРИКМІТИТИ. →← ПРИКЛЯКНУТИ, КНУ, НЕШ,